Симптоматика та способи лікування сказу

Причиною виникнення недуги прийнято вважати тілесні контакти з інфікованою твариною. Укуси, слина, що потрапила у порізи чи подряпини, провокує негайну появу вірусної інфекції. За статистикою у 60% випадків переносником є собаки. Інкубаційний період вони становить середньому 4 – 5 днів, після цього інфекція залишається активної до смерті.

Якщо відразу промити рану, провести імунізацію протягом 2 – 3 годин після укусу, то з'являється висока ймовірність того, що сказ вдалося уникнути.

Вірус, що викликає хворобу дуже живучий. Він стійкий до дії антибіотиків, фенолу, що не вмирає в умовах різкого зниження температури. Знищується впливом лугами, кислотами. Чутливий до сонячних променів, нагрівання та ультрафіолету.

Симптоми зараження залежить від розвитку недуги. Розрізняють три періоди перебігу захворювання.

• Депресивний. На початковій стадії перші дзвіночки організму – це свербіж, печіння, набряк, гіперемія вогнища ураження. Змінюється поведінка людини, спостерігається невмотивована тривожність, пригнічений стан, апатія.
• Схвильований. Через кілька діб (зазвичай 2-3) з'являються інші прояви. Підвищення температури тіла до 38 градусів, почастішання ритму серця, розширення зіниць на світлі. Головні відмінності цієї стадії – різні фобії. Найчастішим страхом стає панічний страх води (гідрофобія). Хворий відчуває спазми навіть при думці про рідину. Розвиток хвороби ознаменується проявами агресії, галюцинаціями, збільшенням слинотечі. Приступи можуть тривати кілька днів.
• Паралітичний. Якщо інфекції дозволили досягти цього етапу, то хворого вилікувати не вдасться. Настає «спокій» - проходять судоми, приходить апатія до всього. Через 14 – 48 годин розвивається параліч кінцівок, пульс стає хаотичним і настає смерть від припинення дихальних функцій.

Час від зараження до кульмінації захворювання триває не більше тижня. Тому не можна зволікати з відвідуванням лікаря при підозрі на інфекцію. Своєчасне лікування може врятувати життя.

Діагностика ґрунтується на результатах клінічних досліджень та опитуванні пацієнта. Для того щоб диференціюватися від захворювань, що мають схожі ознаки (правець, біла гарячка, істероневроз, енцефаліт, отруєння стрихніном) проводять аналіз крові. Показник – наявність лейкоцитозу при анеозинофілії.

Лікування недуги полягає у своєчасності очищення рани та прийомі спеціальних лікарських препаратів. Якщо не розпочати терапію на самому початку, то запобігти летальному результату не вдасться. Ефективного впливу немає.

Перша допомога. Необхідно швидко провести місцеву обробку вогнища зараження. Для цього підійдуть тривалі (не менше 15 хвилин) промивання водою з милом, дезінфікуючим засобом. Добре допомагає у боротьбі з вірусом повідон-йод.

Після цього потрібно пройти курс імунізації вакциною та протирабічного імуноглобуліну. Завдяки проведенню цих процедур можна запобігти хворобі.

Потрібно негайна госпіталізація, якщо стався контакт із твариною, яка виглядає хворою, виснаженою, виявляє агресію. Також потрібно звернути увагу на рясність слиновиділення тварини.