Невроз шлунка та кишечника, ознаки, симптоми

Маючи нав'язливу ідею про постійну необхідність дізнатися причину скарг на відділи шлунково-кишкового тракту, як правило, такі пацієнти проходять неодноразові комплексні клініко-інструментальні обстеження із застосуванням усіх можливих варіантів сучасної медицини. У результаті часто вдається виявити ті чи інші незначні зміни у вигляді поверхневого гастриту, порушення моторики верхніх відділів ШКТ, потовщених стінок жовчного міхура, подразненого товстого кишечника і т. д. При цьому традиційна терапія, що призначається в таких випадках, показує свою неефективність, обстеження в обстеження ускладнюються, а взяти до уваги невротичні порушення та позначити саме їх як причину нездужання в галузі шлунково-кишкового тракту виходить із запізненням.

Як показує досвід відділення неврозів та психотерапії Психоневрологічного інституту ім. В.М. Бехтерева, хворі, які мають неврози з розладом функцій ШКТ, часто багато років безуспішно проходять лікування у гастроентерологів, проходячи повторні обстеження. Наприклад, 102 подібним пацієнтам загалом попередньо провели 1100 зондувань (шлункових та дуоденальних), 820 фіброгастродуоденоскопій, 530 рентгенографій шлунка і кишечника, більше 180 ірригоскопій, 480 холецистографій, жовчовивідних проток та підшлункової залози. При цьому 11 пацієнтам проводили навіть інвазивні дослідження, такі як аортографія, а 6 пацієнтам – лапароскопія. Всі хворі мали велику стос медичних призначень і виписок, гастрит або гастродуоденіт був у якийсь період у кожного, хто звернувся, хронічний холецистит мав кожен другий, а хронічний панкреатит – кожен четвертий.

Частина хворих раніше пройшли курс лікування у терапії, а й у хірургії. Всі оперативні втручання були не тільки марними, а й шкідливими, оскільки сприяли поглибленню депресивного, а також іпохондричного синдрому на тлі післяопераційної астенії.

Серед неврозів, що звернулися у відділення, більше 60 % були жінки. Середній вік усіх пацієнтів становив 36,5 років. При обстеженні хворих було встановлено розмаїтість і завзятість порушень функцій ШКТ, з одного боку, з другого – відзначені ознаки вираженості невротичних розладів. Це якраз відповідає відомим принципам позитивної та негативної діагностики неврозів.

Серед хворих з порушенням психосоматики з переважанням гастроентерологічної симптоматики прийнято виділяти три групи станів:

• невротичні розлади функцій ШКТ;
• невротична фіксація слабко вираженої патології органів травлення;
• неврозоподібні розлади, що ускладнюють перебіг хронічних захворювань у сфері гастроентерології.

Досі не знайдено чітких механізмів формування системних неврозів, на який орган чи систему "паде вибір", що в кінцевому підсумку і призводить до визначення специфічності неврозу. Вибір симптому або комплексу симптомів може залежати від незадоволення будь-якої потреби, неусвідомленого конфлікту, мотиваційних переживань, темпераменту, варіантів емоційного переживання, основних захисних функцій, особистого досвіду, способу життя, виду і сили психотравми та ін. Необхідно також враховувати спадково-конституційні особливості стану систем життєдіяльності. При цьому саме психічний фактор виступає як провокуючий момент. Певне значення може надаватися і набутим особливостям системи через перенесені травми, інфекції та інтоксикації протягом життя.

У частини обстежуваних хворих було встановлено спадкову обтяженість з психопатій (29,8%), алкоголізму (22,2%), неврозам (18,5%). Також було виявлено незадоволеність у статевій сфері (93%), дефекти виховання (85%), психотравмуючі причини у власній сім'ї (74%), неблагополучні житлово-побутові умови (63%), конфлікти на роботі (59%), інші істотні зміни у житті (59%).

Проведені клінічні дослідження хворих за допомогою використання опитувальників по самооцінці говорять про самозадоволеність більшості з них, залежність від інших осіб і схильність до чужого впливу, нерішучість, конфліктність, агресивні емоції та реакції, схильність до афективного реагування на розчарування.

За типами неврозу хворі розділилися так: істеричний невроз – 70,4%, неврастенія – 22,2%, невроз нав'язливих станів – 7,4%. Найбільш вираженими були відзначені поєднані типи акцентуацій характеру, особливо демонстративний з астеноневротичним (33%) та сенситивним (26%).

Симптоматика різних форм неврозу мала специфічні гастроентерологічні вкраплення. Для хворих з діагнозом «Істеричний невроз» більш властиві яскраві описи та прояви відхилень у галузі травлення, гостре бажання "мати діагноз", а також піддатися оперативному лікуванню. При неврастенні, навпаки, найчастіше виявляється бажання переконатися у відсутності серйозних захворювань органів шлунково-кишкового тракту, що тягне за собою численні повторні госпіталізації та обстеження. Фізична переробка скарг на шлунок і кишечник, акцентування на дієтичному харчуванні, наполеглива гнітюча канцерофобія (страх захворіти на рак) типові для неврозів нав'язливих станів.

Клінічні види розладів функцій ШКТ різноманітні та численні. Найчастіше спостерігаються звані неврози шлунка, мають такі назви: синдром роздратованого шлунка, псевдоязвенный синдром, невиразкова диспепсія, функціональна диспепсія, неврогенна шлункова диспепсія та інші.

У гастроентерологічній практиці в основному виділяють два види невротичного блювання: істеричне та звичне. Якщо перша зазвичай виникає у стресової обстановці, поруч із певними емоціями, і їй властивий демонстративний відтінок, то друга з'являється у спокійній обстановці, як вираз пригнічених емоцій. Також відома невротична блювота, яка виникає як сукупність індукції та наслідування, наприклад, через тривалий контакт з членами сім'ї, які страждають на блювотні позиви при раку шлунка. Психогенне блювання в основному відбувається легко, без болісних старань і попередньої нудоти. Вегетативні складові такого типу блювоти, до яких відноситься блідість шкіри, пітливість тощо, зазвичай слабовиражені або відсутні. Навіть якщо спостерігаються часті невротичні блювання, сильного виснаження не настає.

Найчастішим проявом невротичних розладів шлунка є гастралгія. Є тісний взаємозв'язок між емоційною напругою та виникненням неприємних симптомів у шлунку (тяжкість і розпирання у надчеревній ділянці, біль, печіння), при цьому скарги від характеру харчування не залежать.

Також слід звернути увагу на рідкісні невеликі моносимптомні розлади, які проявляються у вигляді неприємних відчуттів в області верхніх відділів ШКТ: психогенний халітоз (надумане відчуття неприємного запаху з рота), дисгевзія (розлад смаку з відчуттям гіркоти в роті, що не має відношення до їжі) слиновиділенням), глоссодинія (порушення чутливості мови з можливим поколюванням або печінням), відчуття кома в горлі та ін.

Якщо розглядати психогенний езофагоспазм, який проявляється наполегливою дисфагією, можна відзначити, що хворі мають складнощі під час ковтання на будь-якому відрізку стравоходу, при цьому рідина проходить складніше, ніж тверда їжа. Іноді спазм виникає під час їжі після сильного психічного стресу, після чого повторюється при кожному прийомі їжі. Відчуття спазму стравоходу може бути і крім прийому їжі, виражаючись у больових відчуттях або почутті стиснення за грудиною, що часто сприймають стенокардію. На тлі езофагоспазму з'являються виражена тривожність та страх перед вживанням їжі. У частини хворих формується канцерофобія та тяжкий астеноїпохондричний синдром. Класичним невротичним синдромом є globus hystericus, який переважно властивий жінкам у молодому віці. При цьому в горлі відчувається присутність стороннього тіла (грудка), здавлювання або відчуття печіння в ділянці шиї, що затухає зазвичай під час їди.

Не менш часті і різноманітні клінічні невротичні розлади роботи кишечника, іменовані синдромом подразненої кишки, слизова оболонка, дискінезія кишечника та ін. Крім первинних, неврогенних варіантів цього синдрому, часто відзначаються вторинні дискінезії, причиною появи яких є інші захворювання, а також бувають змішані. Неврогенні болі в кишечнику (спазмові, тупі, розпирають, пекучі і т. д.), зазвичай стають сильнішими в період емоційної напруги і стресів. Наявні неполадки в роботі кишечника у вигляді гострого болю, метеоризму, гучного бурчання, підвищеного газоутворення і прискорених позивів на випорожнення. На тлі цього у хворого може розвинутися стан тривожного очікування повторення неприємних явищ, що утруднює відвідування місць громадського користування, зустрічі з людьми і може стати приводом для важких переживань.

Нервові причини грають особливу роль й у зародженні хронічних запорів. Люди з неврозами часто виявляють підвищену увагу до акту дефекації, концентрують увагу на частоті, якості та кількості своїх випорожнень, що формує важкий іпохондричний синдром і ще більше ускладнює запор. Не менш того відзначаються і психогенні послаблення стільця ("ведмежа хвороба"). У пацієнтів з проносами позиви на випорожнення часто виникають у невідповідному місці, що негативно впливає на психологічний стан. Часто розлад кишечника відбувається в нічний або ранковий час, будить хворого, що виливається в безсоння та збільшує астенію.

Невротичний момент спостерігається і в патогенезі деяких видів ректальної невралгії, а також безперервної анальної сверблячки.

До функціональних невротичних розладів роботи шлунково-кишкового тракту також відносять і аерофагію, що виникає часто при істеричному неврозі. Наростаючі та стійкі напади метеоризму в даному випадку іноді імітують вагітність або проявляються у вигляді гучної відрижки. При цьому також можливі біль у лівій половині грудей, рефлекторна тахікардія.

Ряд описаних розладів шлунково-кишкового тракту і натомість неврозів також доповнюють моменти патології правильного прийому їжі. Переїдання або незбалансоване харчування, як вид компенсації нестачі позитивних емоцій, є основою багатьох випадків ожиріння і, навпаки, сильного схуднення, яке називається анорексією.

Лікування порушень функцій органів травлення на фоні неврозів

Лікування пацієнтів з розладами функцій ШКТ на нервовому ґрунті виявляється їм за загальними правилами терапії неврозів, при цьому психотерапія зазвичай є первинним принципом усунення патологій. Застосовується особистісно-орієнтована психотерапія як групової, і у індивідуальної формах. Її метою є досягнення розуміння пацієнтом зв'язку розладів функцій органів травлення з неврологічним розладом та, по можливості, зміна порушень, що спричинили невроз. Завдання психотерапевта така: розширити діапазон емоційного реагування хворих із поступовим перетворенням системи цінностей та перемиканням їхньої уваги на вирішення психологічних проблем.

Практично завжди доречний поступовий переклад пацієнтів з дієт, що щадять, на фізіологічне харчування з достатньою кількістю білка і вітамінів. У занедбаних випадках сильної дистрофії і натомість нервової анорексії у складі інтенсивної терапії тимчасово хворому подають їжу через зонд.

Гастропротектори, ферментні препарати, антациди, антиспастичні та інші засоби ліків мають як прямий, так і опосередкований вплив у терапії розладів ШКТ на фоні неврозів. Не менш корисні та гомеопатичні препарати за рахунок поступового м'якого впливу.

Також позитивний ефект у лікуванні невротичного порушення органів травлення транквілізаторів та антидепресантів.