Симптоми та джерела грижі стравоходу.

Клініка захворювання, залежить від типу та джерела проблем. Найчастіше відбувається випинання через аномально розширене кільце діафрагментального відділу. До групи ризику потрапляють усі вікові категорії, але найчастіше недуга зустрічається у людей за 60 років (4,7% хворих).

У сучасній медицині прийнято розділяти ПІД на кілька груп.

• Фіксована, нефіксована.
• Параезофагеальна.
• Уроджена.
• Сальникова, тонкокишкова.

Причини захворювання дуже різноманітні і залежать від того, як орган змінив своє місцезнаходження. До основних джерел можна віднести:

• вікові, дегенеративні процеси (стоншення сполучних тканин);
• хронічні запалення шлунково-кишкового тракту (панкреатит, виразка, гастрит, каліт);
• травми очеревини (поранення, удари, стискання);
• підвищення тиску в очеревині, спричинене рядом порушень травлення (запори, проноси);
• тяжкі пологи;
• часті фізичні навантаження;
• ендокринопатія (порушення нервової, імунної та ендокринної систем);
• короткий стравохід (вроджена патологія).

Важливо знати, що грижа це не невинний розлад кишечника. Без правильного, своєчасного лікування така патологія може призвести до анемії, кровотеч.

Симптоматика хвороби дуже різноманітна. І незважаючи на те, що хвороба має яскраву клінічну картину, її часто плутають з іншими розладами шлунково-кишкового тракту. У деяких випадках зміщення відбувається практично безсимптомно, і негативні прояви з'являються на запущених стадіях. До найпоширеніших дзвіночків організму можна віднести:

• відчуття печіння у верхній частині живота. Печія посилюється при різких нахилах тіла. Це наслідок зменшення тонусу клапана стравоходу;
• метеоризм та відрижка. Здуття є наслідком потрапляння повітря до ШКТ;
• болі у грудній клітці відбуваються через здавлювання органів у мішку діафрагми;
• утруднення проходження їжі;
• гикавка. Її поява пояснюється пептичним опіком від попадання до ротової порожнини дуоденального вмісту.

При виявленні у себе подібних симптомів слід звернутися до медичного закладу. Самолікування будь-яких видів гриж суворо заборонено. Будь-яке лікування може проводити лише гастроентеролог або хірург, після визначення точного діагнозу.

Діагностувати хворобу можна з допомогою методів дослідження черевної порожнини.

• Рентген грудної клітки з контрастом (барієва суміш).
• Фібороезофагогастродуоденоскопія. Суть ФЕГДС полягає у візуалізації випинання за допомогою телескопічної трубки.
• РН-метрія. Порівняння рівня кислотності у шлунку.

Після визначення діагнозу потрібно приступати до лікуванню. Як і з іншими видами випинання застосовують два методи боротьби з недугою.

1. Консервативний. Застосування такого способу на хворобу рекомендується при відносно невеликих розмірах грижового мішка. Добре допомагає дієта, що виключає з раціону продукти, що подразнюють слизову оболонку кишечника (гострі, кислі, копчені, жирні страви). За рецептом лікаря можна приймати антациди та спазмолітики. Найпопулярніші препарати - "Но-шпа", "Альмагель", "Омез", "Дротаверін".

2. Хірургічний. Крайній захід при терапії недуги. Його суть полягає у висіченні зміщеної ділянки та наступної пластики, що утворився отвори.